Приватний чи державний виконавець- кого обрати?
Звернення до приватного виконавця, звичайно, має ряд переваг: різниця між завантаженістю приватного виконавця та органу ДВС, економія часу, в кінцевому результаті – ефективність.
Однак у чому ж таки відмінність державних і приватних виконавців?
Основна відмінність полягає к тому, що державні виконавці зобов’язані виконувати усі справи, які до них надходять в необмеженому масштабі.
Натомість приватний виконавець має обмежені права, тобто він не має права виконувати усі примусові рішення, які передбачені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Так відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання:
- рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
- рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
- рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
- рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління;
- рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
- рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
- рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
- рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
- рішень про конфіскацію майна;
- рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
- інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
- рішень, за якими боржником є уповноважений суб’єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.
Суттєвою відмінністю також є те, що витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Натомість, витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються виключно за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Тобто, для того, щоб реалізувати своє право на забезпечення державою виконання судового рішення, яке надається кожному громадянину згідно Конституції України, особа повинна витратиnb власні кошти.
Інші авторські статті
на цю тематику
